Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Монастирського району Тернопільської області

Селище міського типу Коропець розкинулося в мальовничій долині між пасмами лісових пагорбів, де з південного сходу омивається водами стрімкого Дністра, а з півночі на південь лежить обабіч річки Коропець. Своєю історією село сягає сивої давнини. Коропецьку землю прославив Богдан Гаврилишин, який народився тут 19 жовтня 1926 року, зробив перші кроки на довгому-довгому життєвому шляху. Працюючи у західному світі, будучи на вершині світових процесів не забуває про свою Батьківщину. “Україна для мене завжди існувала, хоча б і в думках. Де б я не був, щоб не робив, я завжди думав про те, що корисного зробити для України ..., духовно я не почував себе надто далеко від України...” Коропецька ЗОШ І-ІІІ ступенів заснована у 1944 році як восьмирічна школа. У 1952 році відбувся перший випуск 10-го класу. Школа за час свого функціонування (з 1959 року) випустила зі своїх стін 52-й випуск учнів. Приміщення школи – капітальна будівля, розрахована на 440 учнів. Кінець 80-х – початок 90-х років: школа доповнюється новими будівлями капітального типу. Нове приміщення розраховане для навчання 360 учнів. Є спортзал, майстерня по дереву і металу, поряд – стадіон. Школа має всі умови для успішного виконання навчальних програм. У 1992 році школа була реорганізована у школу І-ІІІ ступенів, а в 1993 році їй присвоїли ім’я Марка Каганця – національного героя Коропця. У школі працює Велика учнівська рада, Рада старійшин. Учнівський колектив веде пошукову роботу в експедиції “Моя земля – земля моїх батьків”. Традиційними у школі стали проведення Дня знань, вечори-зустрічі з випускниками, святкування Новорічних та Різдвяних свят, урочисті лінійки з нагоди закінчення навчальних років. У школі навчається 342учні. В школі працює 42 педагоги: 15 вчителів вищої кваліфікаційної категорії, 5 – із педагогічним званням «старший вчитель», 1вчитель-методист, 15 – із І кваліфікаційною категорією, вчителі ІІ кваліфікаційної категорії, 4 вчителі із середньою спеціальною освітою. “...І нехай є на світі тисячі великих міст, сотні інших країв, але я ніколи б не проміняла їх на цей чудовий куточок мого дитинства, неповторних днів юності. Бо що миліше людині за рідний край, землю, на якій вона народилася.”